Оприлюднення актів органів місцевої виконавчої влади в контексті доступу до публічної інформації

Оксана Ващук
11.03.2011 - 12:48

Чому це важливо?

Рішення органів державної влади, що мають юридичні наслідки, оформляються у вигляді передбачених законодавством, правових актів. Звідси, найважливішим джерелом достовірної інформації про дії посадових осіб та колегіальних органів влади є оформлені в установленому порядку постанови, накази, рішення, розпорядження тощо.

Серед основних прав людини Конституція України у ст.57 передбачає, що кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Оскільки вони визначаються різноманітними правовими актами органів державної влади та місцевого самоврядування, то частина друга цієї ж статті говорить, що  закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.

Проте відразу хотілося б зазначити, що обов'язок посадових осіб інформувати про свої дії та прийняті рішення, передбачений статтею 10 Закону України “Про інформацію” (cт.6 нової редакції цього ж Закону, що набуває чинності 09.05.2011) та низкою інших законодавчих актів, не вичерпується оприлюдненням тільки нормативно-правових актів. З метою здійснення громадського контролю за діями органів публічної адміністрації громадськість, так само, цікавлять акти ненормативного характеру (так, звані акти індивідуальної дії). Адже, саме за допомогою них передаються земельні ділянки у власність, виділяються кошти з державного бюджету, здійснюється державні закупівлі і т.д. Іншими словами, державне управління не зводиться тільки до видання загальнообов'язкових правил поведінки, що мають бути доведені до відома населення. Воно включає в себе розпорядження бюджетними коштами, управління державним майном.

Громадяни України мають безперечне право брати участь в управлінні державними справами (ст.38 Конституції України), що передбачає і здійснення громадського контролю за діями влади, який не можливий без вільного отримання інформації про всі чинні рішення цих органів[1]. Саме, оформлені в установленому порядку, у вигляді розпоряджень чи наказів, веління державного органу може бути предметом громадської експертизи чи, за наявності підстав,  оскаржене у суді чи вищестоящому органі.

З огляду на це, особливої ваги набуває питання способу доведення до відома громадян таких важливих рішень. І коли дискусія з приводу неправомірного присвоєння грифу ДСК та неоприлюднення текстів постанов Кабінету Міністрів та міністерств триває вже роками, то на рівні органів місцевої виконавчої влади, навіть, деколи, не піднімається. Поодинокі обласні державні адміністрації публікують свої нормативно-правові акти, деякі розміщують їх на офіційних веб-сайтах. Всі інші, включно з райдержадміністраціями, “економлять” державні кошти і не оприлюднюють свої акти, мотивуючи це “розмитими” формулюваннями законодавства чи недоцільністю.

Що каже законодавство?

Відповідно до частини 5 статті 41 Закону України “Про місцеві державні адміністрації”нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій, які стосуються прав та обов'язків громадян або мають загальний характер, підлягають оприлюдненню і набирають чинності з моменту їх оприлюднення. Проте ні цей закон, ні інші НПА, не містять прямого обов'язку оприлюднювати всі інші акти держадміністрацій. Обґрунтування потреби в їх оприлюдненні, за нині діючим законодавством, можливе лише посилаючись на загальні вимоги статей 9 та 10 Закону України “Про інформацію” (право на інформацію забезпечується:обов'язком органів державної влади, а також органів місцевого і регіонального самоврядування інформувати про свою діяльність та прийняті рішення, а також створенням механізму здійснення правана інформацію).

Саме тому таким важливим, актуальним та прогресивним стало прийняття Закону України “Про доступ до публічної інформації”, який набуде чинності 09.05.2011. Стаття 15 цього Закону передбачає обов'язок розпорядників інформації (а ними є в тому числі і органи місцевої виконавчої влади) оприлюднювати прийняті ними нормативно-правові акти та акти індивідуальної дії (крім внутрішньо-організаційних). Більше того, частина 5 статі 6 - не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, в тому числі, до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по-батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

Проте проблема правого регулювання, навіть такого прогресивного закону, починається з неоднозначного розуміння терміну “оприлюднює”. Немає ні законодавчого визначення цього поняття, ні тлумачення Конституційного суду України з цього приводу.

Обов'язок публікувати в офіційних друкованих виданнях нормативно-правові акти можна вивести зі статті 22 Закону України “Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації” - закони України, постанови Верховної Ради України, укази та розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, постанови Верховного Суду України та Конституційного Суду України, рішення органів місцевого самоврядування, інші нормативно-правові акти публікуються в офіційних виданнях(відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках тощо) та друкованих засобах масової інформаціївідповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Так само, тут варто взяти до уваги практику Європейського суду з прав людини, яку відповідно до ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” застосовують як джерело права. Йдеться про справу «Полторацький проти України». Розглядаючи питання того, чи було втручання здійснене “відповідно до закону” Європейський суд зазначив: «Цей вираз, по-перше, вимагає, щоб відповідний захід мав певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна бути здатна передбачити його наслідки для себе, а також, це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права. У справі «Волосюк проти України» Європейський суд зазначив, що «вимога «доступності закону» була дотримана, оскільки всі вказані нормативні акти були опубліковані».

Також цей обов'язок міститься в деяких підзаконних актах[2].

Опублікування ж актів індивідуальної дії чинним законодавством не передбачено.

Як відбувається на практиці і чого чекати від майбутнього?

Вихід з цієї ситуації міг би бути доволі простим — голова ОДА чи РДА може (зобов'язаний) видати розпорядження про порядок оприлюднення актів ОДА (РДА) та набуття ними чинності. При чому, процес видання цього стратегічного локального акту має бути максимально прозорим і демократичним. Зокрема варто скористатися механізмами, передбаченими у Постанові КМУ “Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики” від 03.11.2010, і винести його на публічне обговорення або обрати інший вид консультацій з громадськістю. Адже для того, щоб виконати вимогу “доступності” для мешканців актів, у них і треба питати який спосіб оприлюднення є найбільш вдалим в конкретному випадку.

Проте, як вже зазначалось, тільки одиничні облдержадміністрації публікують свої нормативно-правові акти. І це не зважаючи на вищевказані вимоги законодавства. Звідси, чекати, що з моменту набрання чинності новоприйнятим Законом “Про доступ до публічної інформації” ситуація раптово зміниться, не варто. Не публікували нормативно-правові акти, не публікуватимуть й індивідуальні.

Сказане наводить на висновок, що для пришвидшення процесу забезпечення доступності актів державних адміністрацій, потрібна ініціатива та наполегливість самої громадськості. Питання врегулювання процедури оприлюднення актів може підніматися як окремими ГО чи громадянами в порядку внесення пропозицій (ст.1 Закону України “Про звернення громадян”), розглядатися на засіданнях громадських рад при органах виконавчої влади тощо. Як крайній захід, у випадку не врахування місцевою адміністрацією, поданих пропозицій, бездіяльність по неопублікуванню актів може бути оскаржене до суду, прокуратури чи вищестоящому органові.

Замість висновку

За будь-яких обставин,в демократичній державі кожне рішення владного органу, що не містить інформації з обмеженим доступом, повинно бути доступнимбудь-якому громадянину. Конституція України в статті третій визнає людину найвищою соціальною цінністю. Більше того, в частині другій цієї ж статті зазначено, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Звідси будь-яка особа щонайменше має право вимагати інформацію про ті чи ті дії державних органів. Якщо для реалізації цього права треба докласти зусиль, то бажаємо успіху всім, хто це зробить.

 

 

Оксана Ващук,

ГО ІПЦ “Наше право”



[1]  Такі ж вимоги стосуються органів місцевого самоврядування, які є представницькими органами територіальних громад і здійснюють свої повноваження від їх імені та в їх інтересах (ст.10 Закону України “Про місцеве самоврядування”)

[2]     Пункт 5 Указу Президента №493/92 від 3 жовтня 1992 року “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади”, в якому Міністерство юстиції України, інші органи виконавчої влади зобов'язуються забезпечуватиопублікування нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру, а також широке інформування громадян через засоби масової інформації про нормативно-правові акти, які стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян.

[3] Пункт 2 Постанови КМ України від 28 грудня 1992 р. №731 “Прозатвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади”, яке зобов'язує органи виконавчої влади “не допускати випадків направлення на виконання нормативно-правових актів, що не пройшли державну реєстрацію та не опубліковані в установленому законодавством порядку”. Цією ж Постановою (пунктом 2-1) визначено, що “Керівники міністерств та інших органів виконавчої влади несуть персональну відповідальність за недотримання вимог цієї постанови”.

Коментарі:
Попередні записи
Оксана Ващук
06.06.2012 - 18:45
Сьогодні простояла на Чернівецькому вокзалі 3 години, щоб зробити 2 про
Оксана Ващук
02.03.2012 - 10:45
Прийняття Закону “Про доступ до публічної інформації” та широка громадська кампанія на його підтримку породили величезні, подекуди, нереальні очікування від органів влади.
Оксана Ващук
10.09.2011 - 17:35
Народовладдя “по-українськи”, зазвичай, закінчується походом на ви

Створено і підтримується ІПЦ НАШЕ ПРАВО.
(c) 2006 - 2017 р.

bigmir)net TOP 100