Останнім часом у ЗМІ з'являються ряд критичних матеріалів стосовно діяльності органу конституційної юрисдикції – Конституційного Суду. Критикують як окремі рішення цього органу (стосовно соціальних прав, конфіденційної інформації про особу тощо), так і загалом  неефективну діяльність КСУ, суддів з «особливою» правосвідомістю тощо.

Ставлення до органу конституційної юрисдикції неоднозначне:

з одного боку, політики та юристи розуміють його справжню роль і призначення в українському суспільстві як єдиного органу конституційної юрисдикції, вищого органу конституційного судочинства;

з другого боку, склався стереотип про КСУ  як орган, який вразливий до політичних віянь, а також наявність значного формалізму у діяльності останнього, неоднозначну судову практику з однакових чи подібних  питань та ін.

Справді, трапляються окремінедоліки у діяльності цього органу, що  підтвердили поважні експерти під час науково-практичної конференції «Конституційне звернення як інструмент забезпечення реалізації і захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина», що відбулась 10 лютого 2012 року у м. Києві.

Науковці-конституціоналісти, народні депутати, судді КСУ, практикуючі юристи, адвокати обговорювали такі проблемні моменти діяльності КСУ:

- питання неоднакової юридичної рівності суб’єктів, які звертаються до КСУ; чи можна ставити в однакове юридичне становище передКСУ громадянина та суб’єкт владних повноважень, що має в розпорядженні відповідні ресурси?

- різний підхід до термінів у Конституції України та ЗУ  «Про Конституційний Суд України» в частині назви і змісту форм звернень до цього органу;

- наскільки і в яких межах для розгляду справ в КСУ придатний принцип змагальності сторін?

- як на законодавчому та фактичному рівнях вирішити питання формальності у юридичній аргументації? Можливо, мають бути обов’язкові вимоги до рішень КСУ стосовно аргументації в резолютивній частині рішення?

- як вирішити питання відвертої маніпуляції положеннями Закону у рішеннях?

- чи є потреба у запровадженні в Україні конституційної скарги, як вибрати шлях вдосконалення інституту конституційного звернення?

- чи є відсутність конституційної скарги перешкодою у захисті прав та свобод людей?

- чи перешкодою є інші причини, зокрема, неефективність захисту засобами конституційної юрисдикції загалом? Можливо, відсутність конституційної скарги не було б перешкодою для захисту прав і свобод людей, якби КСУ більш послідовно і відповідально ставився до своїх повноважень в сфері їх захисту?

- чи належним є з точки зору підготовки в сфері науки конституційного права склад КСУ на сьогоднішній день, де представлена значна кількість колишніх суддів судів загальної юрисдикції та працівників прокуратури?

- можливо, проблема  не в недостатніх повноваженнях КСУ, а інших причинах? Чи не діє принцип: спочатку слід знайти підстави для «відфутболення» конституційного звернення (аналіз відповідної статистики допускає і такий висновок)?

- чи ситуація з діяльністю КСУ не пов’язана з загальною ситуацією у країні, в якій не зовсім ефективно діє судова система, немає належно діючих механізмів захисту прав та свобод (адже кількість звернень до Європейського Суду з прав людини неухильно зростає)?

Слід зауважити, що експерти на сьогодні також виділяють ще такі проблемні питання діяльності КСУ:

- більшість конституційних звернень не потрапляють до розгляду КСУ, бо повертаються Секретаріатом КСУ;

- наявність таких перешкод для подачі конституційного звернення:

а) необхідність доведення наявності неоднозначного застосування положень Конституції України або законів України судами України, іншими органами державної влади, якщо суб’єкт права на конституційне звернення вважає, що це може призвести або призвело до порушення його конституційних прав та свобод. При цьому, суб`єкти владних повноважень - суб’єкти права на  конституційне подання перебувають у більш вигідному становищі -  для них підставою є лише практична необхідність у з`ясуванні або роз’ясненні, офіційній інтерпретації положень Конституції України та законів України.

b) різний підхід КСУ щодо визначення «неоднозначного застосування положень Конституції України або законів України судами України, іншими органами державної влади, якщо суб’єкт права на конституційне звернення вважає, що цеможе призвести або призвело до порушення його конституційних прав та свобод» та відповідні відмови в зв’язку з цим у розгляді конституційних звернень;

- взаємна суперечливість деяких рішень КСУ, зокрема, у справах щодо соціальних прав, змін до законів про державний бюджет. При цьому, з формальної точки зору, може бути дотримано вимог законів, однак, із змістовної точки зору, духу закону, принципів права - ні;

- проблема неналежного виконання деяких рішень КСУ;

- відсутність чіткої процедури виконання таких рішень та моніторингу, контролю за їх виконанням ;

- не функціонування інституту юридичної відповідальності за невиконання рішень КСУ;

- загроза втрати репутації КСУ як незалежного органу;

- необхідність зміни правосвідомості як суддів КСУ, так і інших членів суспільства в частині усвідомлення ролі та призначення КСУ.

- неможливість розгляду конституційних звернень, які стосуються актів, що втратили чинність, хоча у таких випадках іде мова про порушені і не відновлені права суб’єкта звернення;

Отож, проблеми очевидні, однак, що ж має робити українське суспільство у такій ситуації? Сидіти, склавши руки?

Чекати коли все зміниться само по собі?

Не реагувати за принципом: "моя хата  скраю….", або "де я, а де Конституційний Суд України?"

Громадськість повинна цікавитись, звертати увагу, моніторити діяльність КСУ. Лише прискіплива, постійна увага до проблемних питань діяльності державного органу, широке публічне обговорення «незручних» моментів сприятиме позитивним змінам!

Існує навіть спеціалізований інтернет-портал Конституційне звернення: практика та особливості, http://www.zakon.org.ua/, який створено ІПЦ «Наше право» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Його призначення - популяризація рішень КСУ, прийнятих за конституційними зверненнями, розміщення експертних матеріалів, допомога у підготовці конституційних звернень, публічних дискусій в даній царині. На сайті може розмістити свої матеріали кожен експерт, будь-яка людина у рубриці "Блоги" може обговорити наболіле для неї питання у сфері конституційного судочинства.

Тому, відповідь на запитання про те, чи реально насьогодні впливати на діяльність КСУ,  очевидна: так реально, просто громаді слід почати прискіпливо цікавитись діяльністю даного державного органу!

 

Юлія Стасюк, адвокат, експерт центру "Наше право"